Герої нашої рубрики «Історія успіху» Артем Ратушний, Олександра Діденко та Марія-Владислава Ботюк з початком повномасштабної війни зрозуміли власне призначення — стати професіоналами своєї справи. І вони це почали вже робити, успішно склавши НМТ.

Випускник Білоцерківського ліцею з вивчення іноземних мов — гімназії № 9 Артем Ратушний отримав максимальний результат на тестуванні з математики.

«До 24 лютого я був звичайним школярем-ледарем, який не робив нічого незвичайного в порівнянні з іншими, — зізнається юнак. — Трішки грав на електрогітарі, трішки крутив ще дідового мотоцикла, та і все на тому… Але як тільки почалась війна, я усвідомив, що найбільшу користь державі зможу принести, якщо стану освіченою, ерудованою людиною. Можливо, це був спосіб частково розвантажити себе в емоційному плані. Усе ж важко усвідомлювати, що за кожну секунду моєї свободи хтось віддає життя…»

Зрозумівши цю гірку істину, Артем почав старанно готуватися до найголовнішого іспиту школярства — національного мультипредметного тесту. Адже успішний результат неодмінно допоміг би вступити до вишу на бажану спеціальність. І, зауважимо, самостійна підготовка дала свої плоди. Тож  високим результатом на іспиті Артем завдячує насамперед самому собі.

Що ж до методів підготовки, то юнак зауважує: варто вивчати теми розважливо, не поспішаючи, головне — зрозуміти й правильно засвоїти матеріал. «Думаю, що найкрутіший результат не тільки на НМТ / ЗНО, а й у житті загалом дасть не тупе зубріння тем, а загальний та осмислений саморозвиток», — упевнений успішний учасник. На його думку, у цій справі є чотири найефективніших методи: читати книги, учити іноземні мови, грати на музичному інструменті, вивчати шахи й грати в них. «Один рік займайтеся цим — і ви станете надлюдиною (ну або значно перевершите себе попереднього). А щодо шкільних предметів, то розуміння їх прийде саме по собі».

А от про джерела натхнення та націленість на результат герой нашої рубрики розповідає з гумором й ентузіазмом: «Чесно сказати, у мене з’являється величезне почуття азарту та, можливо, заздрощів, коли хтось знає щось краще за мене. Так от, усі мої товариші вступили на навчання в дійсно престижні виші. Тому я сказав би, що мене надихнули мої заздрощі». А ще, уточнюючи думку, розкриває маленький секрет: «З іншого боку, мені допомогло те, що просто нічого було робити. Сидиш, чекаєш чогось; друзі всі роз’їхалися. От від нічого робити і почав спочатку читати багато-багато книжок. Далі зацікавився фізикою. Не знаю, як би склалося моє життя, якби не ці всі події…»

Про себе майбутнього  Артем небагатослівний. Уважає, що десять років — значний проміжок часу, тож навіть не уявляє, ким стане.

Випускниця Чернігівської загальноосвітньої школи № 28 Олександра Діденко отримала максимальні 200 балів на НМТ також із математики.

«Скільки себе пам’ятаю, навчання завжди було у мене в пріоритеті, — констатує юнка. — Останні чотири роки (починаючи з 8 класу) були наповнені певними труднощами та викликами. Доводилося не тільки встигати навчатися, а й пристосовуватися до нових реалій: пандемія, карантин, паніка, ізоляція, однак найжахливіше — війна… Війна, що докорінно змінила моє життя. Незважаючи на це, за останній рік мені вдалося не тільки поєднувати навчання та підготовку до іспитів, а й узяти участь у міжнародних програмах обміну в Румунії та Данії. Війна довела, що немає нічого неможливого і все залежить саме від тебе, тож головне — не опускати рук навіть у найважчих ситуаціях».

Для того щоб ефективно підготуватися до НМТ, вирішальними для Олександри стали дисципліна та планування свого часу. «Найважливіше — це правильно визначити пріоритети, регулярно проходити тести та повторювати, — уважає успішна учасниця. — Особисто для мене легше запам’ятовувати матеріал візуально. Тому різноманітні картки, схеми, конспекти допомогли мені легко вивчити програму до НМТ та скласти іспит на високий бал».

Та не лише власній сумлінності завдячує високим результатом на іспиті, а й своїм рідним: «Найбільше мене мотивувала моя мама. Ми з нею дуже схожі за характерами. Від неї я навчилася дисципліні, ефективному плануванню свого часу. Мама навчила мене ставити перед собою мету, йти до неї та ніколи не опускати рук. Вона — моя головна підтримка».

Тож не дивно, що натхнення героїня нашої рубрики черпала з прикладу, який подавала найрідніша їй людина. А ще, зазначає, головним рушієм для неї були власні базові знання, які вона мала до початку підготовки, і те, чого навчилася за місяць, два, пів року, рік… Цей контраст надавав Олександрі віри в те, що пройти  тест успішно їй під силу. Головне при цьому, уважає дівчина, — порівнювати себе не з кимось, а із собою в минулому, слухати свої бажання, відпочивати та не забувати про соціалізацію.

Майбутнім учасникам НМТ юнка дає такі настанови: «Як не дивно, але моя порада — не хвилюватися. Коли хвилюєшся, мозок концентрується на страху і вже не хоче думати над питаннями тесту. Так було і в мене. Однак, коли я прийшла до місця проведення НМТ, усе виявилося не так страшно, як нам казали до цього. Головний мій страх — це повітряні тривоги під час тесту. Найменше мені хотілося сидіти в бомбосховищі або йти на додаткову сесію. Проте мені пощастило, і подібних ситуацій не було».

Через десять років Олександра бачить себе щасливою людиною: «Світ змінюється, так само як і наші бажання та цілі. Однак щастя — це внутрішній стан, над яким треба працювати».

А ще успішна героїня рубрики мріє про подорожі та нові знайомства, про яскраві емоції, про мирне небо над головою й родиною в її повному складі поруч.

Випускниця Коломийського ліцею імені М. Грушевського, що на Івано-Франківщині, Марія-Владислава Ботюк отримала максимальний результат з української мови.

«У моєму житті було багато злетів і падінь, випробувань і перешкод, успіхів і перемог, але я завжди знала, заради чого я вчуся,  —  зізнається дівчина. — Як і всі, я навчалася дистанційно під час пандемії COVID-19, а потім і в стані війни. Якраз повномасштабне вторгнення стало найбільш переломним періодом. В мене на війні загинув дядько — Герой України Володимир Барчук. А він мені завжди казав: щоб чогось досягти, потрібно багато працювати, вчитись і, щоб не сталося, залишатися людиною. Тому я дала обіцянку, що не підведу його на тому фронті, на якому я можу. Як виявилося, цим фронтом стало навчання. Я була учасницею й переможницею олімпіад з німецької мови, української мови і літератури на міських й обласних етапах. Я розуміла, що це той шлях, який під силу зараз подолати мені».

Але, упевнена Марія-Владислава, якби в неї запитали, чи навідувало її  колись бажання здатися й опустити руки, її відповідь була б ствердною. Чому ж дівчина цього не зробила? Бо зрозуміла: якщо зараз важко і вже є думка здатися, то вона точно на правильному шляху! І тут, наголошує вона, доречно подякувати всім, хто в неї вірив і підтримував її. Зокрема батькам і вчителям, які завжди розуміли і підтримували, а коли щось не виходило, допомагали розібратися. Тому високим результатом на НМТ завдячує найперше їм.

Та і сама Марія-Владислава докладала максимум зусиль, поставивши навчання в пріоритет, аби бути впевненою, що нею пишатиметься її найближче оточення. 

«Чи не пошкодувала я, що зробила такий вибір? Ні, ні краплі, бо я в першу чергу переконалася, що якщо мати мету, то її можна досягти, — зауважує успішна учасниця. — Так, у мене не було багато вільного часу, я не могла дозволити собі зайвий раз піти в кіно чи на якусь вечірку, бо розуміла, що зараз моє майбутнє в моїх руках, і якщо я чогось дуже сильно хочу, то й повинна пожертвувати вільним часом заради своєї мрії».

Однозначно дівчині допомогло й те, що вона добре навчалася протягом шкільних років, а посилену підготовку почала вже в 10 класі. Багато інформації вивчала і повторювала самостійно, але, зізнається, ходила й до репетиторів. Саме вони, на її думку, допомогли найбільше, бо все, що було незрозумілим, завжди пояснювали простими словами, а не складними фразами з посібників. 

«Теорія — це, звісно, добре, але найголовніше було відпрацьовувати той вивчений матеріал. Сайти і книжки з тестами минулих років стали моїми найкращими друзями під час підготовки. Щоб краще запамʼятати інформацію, я використовувала стикери, які були на кожному кроці вдома».

Майбутнім учасникам НМТ успішна героїня рубрики підготувала кілька порад. «Тут не буде якоїсь схеми легкого успіху, — одразу застерігає Марія-Владислава. — По-перше, я не буду казати, що підготовка буде легкою і прекрасною. Щоб потім не було здивування, що — як це так!  —  багато треба повторити. Тож налаштуйтеся, що буде важко, якщо ви дійсно хочете високого результату. По-друге, не затягуйте з підготовкою: чим швидше ви почнете вчитися, тим більше ви будете мати часу для повторення й систематизації вивченого матеріалу. По-третє, відпочивайте і нормально харчуйтеся. Навчання — це дуже добре, але здоров’я у вас одне. По-четверте, помилятися — це норма, головне, щоб ці помилки були “вчасними”. Краще допустити їх під час підготовки, ніж на екзамені. А ще, звичайно, опрацьовуйте багато тестів, вони дуже допомагають. І наостанок: вірте у свої сили  — і тоді точно все вийде».

Героїню нашої рубрики надихнули приклади інших успішних учасників тестувань:«Я памʼятаю, як нещодавно я читала статті й слухала інтерв’ю учнів, які отримали на  ЗНО 200 балів. Тоді мені здавалося, що це нереально. Їхній успіх надихнув мене до праці так, що сьогодні я опинилась на їхньому місці й розповідаю свій шлях до максимального бала. Також я рівняюся на своїх батьків і вчителів, які справді багато працюють, щоб чогось досягти в житті».

Що б там не було, упевнена дівчина, через десять років першочергово бачить себе людиною. «Для когось це буде здаватись дивним, але насправді це дуже важко. Бути співчутливим, порядним, ввічливим і готовим допомагати іншим — це те, чого не вистачає в теперішньому суспільстві». Водночас якусь певну сферу професійної діяльності назвати не може, бо світ розвивається в шаленому темпі, де на кожному кроці можна дізнатися щось нове, але точно знає, що  хоче допомогти змінити Україну на краще. «Хочу побажати всім успіху, натхнення й наполегливості в мирній Україні!»