Сьогодні в рубриці «Історія успіху» ми розповімо про учасниць, які своїм прикладом позитивного ставлення до життя надихають інших. Знайомтеся: творча і безмежно закохана в музику й англійську Тая Денисюк та смілива і креативна поціновувачка рідної мови Кіра Михільова.

«Мене звати Тая і я хотіла вступати на режисера драматичного театру, тому не сильно хвилювалася через НМТ, бо для вступу він не потрібен».  

Так починається історія випускниці спеціалізованої школи № 246 із поглибленим вивченням англійської мови м. Києва Таї Денисюк. Та попри відсутність амбітних цілей дівчину не оминув успіх  — на тестуванні з іноземної мови вона отримала максимальні 200 балів. Водночас такому високому результату юнка не здивована, адже вивчала мову чи не з чотирирічного віку. У шкільні роки різні вчителі та репетитори покращували її знання іноземної. «На мою думку, найважливіше — мати бажання вчитися, — уважає Тая. — У мене були дуже приємні репетитори і вчителі англійської. З ними ми найбільше проганяли НМТ минулих років і аналізували їх». Найперше ж дівчина завдячує учительці, яка працювала з нею у випускному класі, чий професіоналізм і підхід до учнів неабияк відзначає. «Я вважаю, що моя англійська така хороша саме завдяки тому, що мені було комфортно її вивчати, — упевнена героїня нашої рубрики. — Тому раджу всім не боятися змінювати репетиторів, якщо не подобається система викладання або просто не відчуваєте себе кльово біля них. Це і є секрет успіху». 

Та, крім відмінного знання англійської, є в Таї й інші перемоги, з-поміж яких срібна медаль «За досягнення у навчанні». А ще дівчині дуже подобається музика, до якої має хист: грає на барабанах, гітарі та фортепіано. Утім, не одним навчанням та хобі живе, знаходить час і для друзів, яких має багато. Відгукуються вони про Таю як про позитивну людину з класним почуттям гумору та чеснотами, завдяки яким людям приємно бути поруч з нею.

Чи ж легко зберігати хороший настрій, коли навколо не так все й чудово? Відповідь очевидна. Проте навіть у часи пандемії та війни, коли навчання і життя нелегке, Тая намагається не лише сама не падати духом, а й підтримує своїм життєствердним баченням оточення. Бо ж упевнена: незважаючи на обставини, завжди треба відволікатися на гумор (навіть коли це просто веселі аватарки —  якщо вони покращать твій настрій, як свого часу допомогли Таї, —  то чому б і ні?!).

Окрім власного ентузіазму, дівчина завдячує високому результату на НМТ репетиторці, учительці, батькам та інтернету! Ну а друзям дякує… за конкуренцію. А ще, підсумовуючи свій досвід, вона дійшла до двох висновків: 1) іноді інтернет не такий шкідливий, як гадають батьки (але треба бути обережними!); 2) таки не слід боятися змінювати вчителів.

«Важко повірити, але мені допомогли відоси на ютубі та пісні, — зізнається дівчина. — Слухаючи пісні або дивлячись відео, я на підсвідомому рівні запамʼятовувала фрази та ідіоми, використання прийменників, застосування сталих виразів тощо».  

До речі, струни душі Таї на позитивний лад налаштовуються завдяки прикладу хоробрих і щирих українців, Збройних Сил України, а також країн, які нас підтримують. «Можливо, я вивчала англійську, щоб вміти подякувати країнам-союзникам!» — жартує вірна своєму життєвому оптимізму Тая.  До речі, у недалекому майбутньому дівчина бачить себе в мирній країні успішною у творчій сфері. І ми щиро сподіваємося на той близький момент, коли кожен українець та кожна українка (не важливо, володіють вони іноземними мовами чи ні) матимуть змогу подякувати союзникам за їхній внесок у виборення нашої волі й відновлення нашої країни. 

«Мене звати Кіра, мені 17 років і я з незламного міста Харкова» — ще одна життєствердна історія воєнного часу, варта вашої уваги. Випускниця харківської ЗОШ № 150 Кіра Михільова отримала на тестуванні з української мови омріяний максимальний результат.
Юнка вже майже півтора року мешкає в польському містечку Гдиня, куди її привела війна ще на початку російського вторгнення. Там Кіра спочатку спробувала поєднувати відвідування місцевої школи та онлайн-уроки української. Згодом зрозуміла, що свою альма-матер ні на що не проміняє, тож навчання в польському ліцеї покинула. Свій останній навчальний рік у школі Кіра завершила на відмінно й успішно пройшла НМТ. Усе заради того, щоб здійснити свою давню мрію  — стати журналісткою. «Я обожнюю писати різноманітні історії ще з молодшої школи, — зізнається дівчина. — У сьомому класі вперше написала казку на конкурс і здобула перемогу. Трохи пізніше я приєдналася до гуртка журналістики та редакції шкільної газети “ПеремеШка”. Тоді й зрозуміла, ким хочу стати. Мрія стала метою. З початком повномасштабного вторгнення росії впевнилася в тому, наскільки важлива ця професія, бо війна ведеться і на інформаційному фронті, від інформації інколи залежать життя багатьох людей. Саме тому я хочу стати журналісткою, боротися за правду і за вільну Україну».

Отож, для досягнення успішного результату на НМТ дівчина сумлінно відвідувала онлайн-уроки, раз на тиждень займалася з репетитором і дуже багато працювала самостійно. Повторювала теорію, виконувала завдання ЗНО минулих років, складні теми опрацьовувала декілька разів. Найвищим балом з української мови Кіра завдячує вчителю-предметнику та своїй сумлінності. «На мою думку, наполеглива праця, знання теорії та якомога більше практики —  це найважливіші складові підготовки до НМТ / ЗНО, —  упевнена  дівчина. — Не варто бити байдики й зволікати із заняттями. А проте, —  зауважує, —  не забувайте й про відпочинок та здоровий спосіб життя».

Як і Таю, у ці важкі часи Кіру надихає наша незламна Україна та нездоланні українці, що борються за волю й незалежність своєї держави: «Коли я читаю новини про наших героїчних захисників, волонтерів, лікарів, вчителів і митців, то розумію, як важливо не опускати рук і сміливо рухатися вперед, бо Перемога залежить від кожного з нас». 

Через 10 років Кіра бачить себе журналісткою та письменницею, яка подорожує вільною Україною і пише оповідання про свої мандри. 

«Зичу успіху всім, хто проходитиме НМТ / ЗНО. Бажаю вам отримати ці жадані 200 балів. Вірте в себе, свої сили, не хвилюйтеся —  і все буде добре!»

Історії наших учасників надихають, почасти дивують і захоплюють. Ми впевнені, що кожен і кожна з вас у свій ще доволі юний вік — уже чиясь гордість та підтримка. І попри те, що суворе сьогодення змусило вас пристосуватися до нових обставин, вийти із  зони комфорту, у якій ви донині перебували (а насправді — назавжди покинути своє безтурботне дитинство), нас, безумовно, тішить те, що ви берете приклад із сильних особистостей і подаєте надію на гідну опору й відповідальну зміну нинішньому поколінню в майбутньому. Пишаємося кожним і кожною з вас!

Наступні наші випуски ми присвятимо учасникам і учасницям, які не лише досягли успіху на тестуванні, а й поставили перед собою досить амбітну мету, а дехто передусім вирішив підтримати Україну й українців, вибравши для себе таку потрібну в усі часи (а нині й поготів) професію лікаря.